Вельми складно віднайти в українському музичному просторі таку одночасно різну, цілісну й плідну авторку-співачку як Марія Бурмака. Десять її альбомів – це дивовижно різні грані однієї особистості, котра ніби сполучає в собі кристал, дзеркало і збільшувальне скло: певна якість превалює в залежності від власного емоційного стану і ситуації в соціумі.  ›››

Інтерв"ю Романа Скрипіна для програми «Дійова особа». Наш гість – Євген Кисельов, російський журналіст, який нині очолює редакцію українського телеканалу TVI.  ›››

Григорій Немиря: кричуща некомпетентність в аналізі, оцінці та комунікації є одним із факторів загрози національній безпеці  ›››

Дивно, але творець тонких метафоричних віршів, ватажок литовських письменників довгі роки працював математиком-програмістом і економістом. Певно, тому, що людиною він був бунтівною і нерадянські вірші в радянський час його не годували. Поетичні образи, асоціації, алітерації неприкаяно блукали серед цифр, стуляючись в стрункі рядки творів, допоки Йонас остаточно не вирвався з математичних тенет. Це збіглося з приходом незалежності до Литви.  ›››

Зазвичай пан Олександр захопливо пише на медично-ізотеричні теми, а тут раптом вибухнув дослідом-бестселером «Український менталітет: ілюзії-міфи-реальність», в якому психотерапевтично розглядає українців та їхній світогляд, плюси, мінуси та неврози української нації.  ›››

«Крапля води камінь точить», «Бий в одну точку і доможешся успіху», «Іди своєю стежкою, і тобі відкриється світ» – це про заслуженого художника України харків'янина Олександра Судакова, котрий перетнув 65-літній рубіж і досяг тієї міри зрілості і майстерності, коли в його пейзажах навіть недосвідчена людина бачить портрети Землі. І це при тому, що Судаков, за його ж словами, «прив'язаний до маленького світу на планеті – до Старобільщини» (північний район Луганської області).  ›››

Нинішнє покоління, напевно, вже й уявити не може, що колись у радіо-і телеефірі лунали естрадні твори у виконанні оперних співаків. Список зірок світової опери був солідний і вони нікого не “напружували” своєю довершеністю.  ›››

Ева Томпсон пропонує переглянути історію Російської імперії сучасними очима. Йдеться про книгу «Трубадури імперії. Російська література й колоніалізм» (Imperial Knowledge: Russian Li terature and Colonialism), яка вийшла цього року у видавництві «Основи». Для розуміння масштабу досить темпераментного відгуку Оксани Забужко: «бомба, сенсація, відкриття, цілковита революція в західних поглядах на Росію й Центрально-Східну Європу, – словом, одна з тих рідкісних книжок, які «нарешті пояснюють все», знаходять універсальну відмичку до цілого пакета питань, що довгий час здавалися нерозв’язними».  ›››

Знайомство з письменницею Евою Гатою додало мені оптимізму, адже рідко вдається зустрітися з дійсно щасливою людиною, а саме такий образ часто постає в її творах і саме такою є поведінка цієї сонячної жінки, чиє обличчя майже постійно усміхнене.  ›››

Чотири роки тому я отримував український паспорт. І якось сама собою прийшла думка, що варто сфотографуватись у вишиванці.  ›››