Сутнiсть природного "феномену надсистемності" укладається в наступному.
Вiдповiдно до поглядiв системологiї, абсолютно все, що є у Всесвiтi (в тому числi кожний з нас), являє собою певнi cистеми – вiдносно вiдокремленi вiд оточуючого середовища, суцiльнi комплекси взаємодiючих компонентiв (елементiв і частин). Взаємодiючи мiж собою, системи утворюють т. зв. "надсистему", тобто систему бiльш високого рiвня органiзацiї. Будь-яка надсистема – а вона є цiлiсною сукупнiстю не тiльки систем, котрi входять до неї, але також їх взаємних зв'язкiв та вiдносин – володiє, у порiвняннi зi своїми компонентами, новою якiстю та новими властивостями, власними автономними метрикою, специфiчними законами збереження та функцiонування, бiльшою кiлькiстю ступенiв свободи й т. iн. При утвореннi цiлiсної системи, як вказує акад. В.Г.Афанас'єв, "змiнюються властивостi вихiдних компонентiв та нерiдко, при вiдомих умовах, створюються i новi частини, яких до утворення цiлого були вiдсутнi" [1]. Але головне, що має надсистема – це її власне нове вiдображення реальностi, яке iстотно вiдрiзняється вiд iндивiдуальних вiдображень систем-компонентiв, котрi її складають. Надсистема також володiє i деяким "колективним розумом", котрий безпосередньо керує всiма її компонентами.
Надсистема, як i всяка система взагалi, виникає та iснує заради здiйснення якоїсь певної мети, котра є загальною для всiх її компонентiв. Тому вона обов'язково має власну цiльову функцiю, яка бiльш або менш рiвномiрно розподiляється мiж всiма системами, що входять до неї. I якщо окремi її компоненти, котрi орiєнтованi на свої власнi цiльовi функцiї, в якiйсь мiрi їх знають, вони не можуть (за своєю природною обмеженiстю) мати точнi знання про цiльову функцiю всiєї надсистеми.
Надсистема часто може зовсiм не мати спецiальної локалiзованої системи управлiння (на зразок уряду чи парламенту). Проте, вона все ж таки керує всiма своїми компонентами. Вiдбувається це через процеси безперервної прямої взаємодiї її компонентiв одного з одним (так зване "розподiлене управлiння"). Причому, компоненти надсистеми можуть навiть не розумiти, що "згори" ними "щось" управляє. Вони будуть вважати, що це нiбито вони самi приймають тi чи iншi рiшення та дiють самостiйно на основi своїх власних вiдображень ситуацiї. Отже, "феномен надсистемностi" полягає у тому, що надсистемне вiдображення, як i надсистемне управлiння, є незбагненим для систем-компонентiв, що входять до складу надсистеми.
"Група людей (навiть з двох людей), котра є самоорганiзованою у надсистему, – пишуть В.В.Дружинін, Д.С. та М.Д.Конторови, – мислить як цiле, як надсистема та незбагнено для кожного окремо. Сприйняття ситуацiї групою iнше, нiж кожним окремо. Якщо одна людина i може пояснити iншiй своє розумiння ситуацiї (не завжди), нiхто не може у повному обсязi усвiдомити групове вiдображення... Чим бiльше (за чисельнiстю) та iнформативнiше (за комунiкабельнiстю) спiльнота, тим складнiше iндивiд осягає суспiльну тенденцiю" [2].
Зi сказаного вище можна вивести цiлий ряд важливих фiлософсько-методологiчних положень, якi стосуються фундаментальних принципiв та способiв управлiння всiлякими соцiальними спiльнотами. Ось лише деякi з них.
1. Цiльова функцiя надсистеми є бiльш або менш равномiрно розосередженою мiж всiма її компонентами. Жодний з них, навiть якась їх окрема група, нiколи не може самостiйно вiдобразити цю функцiю у всiй її повнотi. Отож, жодний з компонентiв надсистеми – в тому числi й будь-який спецiалiзований управлiнськiй колективний орган – об'єктивно не здатний сам оптимально та ефективно управляти виконанням загальної цiльової функцiї надсистеми, без залучення до процесу управлiння всiх iнших компонентiв, мiж котрими ця функцiя розподiлена. Тобто, до такого управлiння здатна лише об'єднана, суцiльна сукупнiсть всiх без виключення "фiзичних осiб" надсистеми.
2. Надсистема немовби "згори" й безпосередньо, але здебiльшого неявно, управляє всiма своїми складовими компонентами. То ж будь-якi спецiальнi органи управлiння, що створенi компонентами "знизу", за причиною їх "запрограмованої" обмеженостi індивідуального вiдображення, обов'язково вольовим чином вносять у функцiонування надсистеми рiзного роду "регулюючi" завади та обмеження. Наслiдком цього "керування" може стати катастрофiчне порушення "стихiйних" процесiв самоорганiзацiї, саморегуляцiї та обмiну в надсистемi, а також неможливiсть для бiльшостi її компонентiв нормально взаємодiяти та iснувати в нiй надалi. Отож, чи не найголовнiшим обов'язком будь-якої системи чи елемента соцiального управлiння є невтручання або, у крайньому випадку, дуже обмежене, обережне i помiрковане втручання у самодiючi надсистемнi процеси.
3. Не лише вiд кiлькостi, але й від унутрiшньої якостi компонентiв, що беруть участь в управлiннi, прямо залежить ефективнiсть функцiонування надсистеми та її результативнiсть у досягненнi своєї вищої мети. Тому, абсолютно зрозумiло, що чим бiльш унутрiшньо досконалими та розвиненими всi вони будуть, тим краще та ефективнiше надсистема стане функцiонувати, реалiзовувати своє призначення та просуватися до своєї провiдної мети.
4. Участь максимально можливої кiлькостi досконалих компонентiв у процесi управлiння надсистемою та свобода у реалiзацiї ними своїх власних цiльових функцiй забезпечує надсистемi найбiльшу життєздатнiсть, ефективнiсть, єднiсть та цiлiснiсть, до яких вона з "залiзною" необхiднiстю якраз і пpагне.
З усiх вiдомих нам форм суспiльного устрою є лише один такий, що дозволяє залучати до управлiння соцiальною системою бiльшiсть її компонентiв – сукупних носiїв надсистемної цiльової функцiї, а також створює належні можливості для їхнього вільного розвитку та самореалізації. Це – справжня демократiя (тобто реальна влада всього народу як цiлiсної сукупної надсистеми). Ось тому демократiю – i особливо пряму, безпосередню демократiю – не лише можна, але й необхідно розглядати як прояв фундаментального природного "феномену надсистемностi" у людському суспiльствi. Мабуть, саме цим можна пояснити й той факт, що лише в тих країнах та організаціях, в яких iснують справжнiй демократичний устрiй і така сама вдача її членів, завжди реально забезпечуються, говорячи словами Е.Фромма, тi "певнi полiтичнi умови, котрi сприятливо впливають на развиток економiки, культури та полiтики й створюють основу для розвитку iндивiдуума" [3].
Лiтература
1. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: “Политиздат”, 1980. – С.27. 2. В.В.Дружинин, Д.С.Конторов, М.Д.Конторов. Введение в теорию конфликта. – М: “Радио и связь”, 1989. – С. 127 3. Фромм Э. Бегство от свободы. / Пер. с англ. Д.Н.Дудинский – Мн.: ООО “Попурри”, 1998. – С. 336-337.
О. В. БIЛЕЦЬКИЙ Науково-дослiдний iнститут по вивченню аномальних явищ, м. Харкiв
Матеріали Міжнародної міждісциплінарної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми гуманізації та гармонизації управління”. – Харків, 4-10 листопада 2000 р.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
